joomla template

Меню користувача

П'ятниця, 10 червня 2011, 08:04

Село Носачів

До складу Носачівської сільської ради входить село Ленінське

Носачів – село, центр сільської ради. Розташоване за 26 км на захід від районного центру та за 5 км від залізничної станції Цвіткове. Через село проходить залізниця Київ-Дніпропетровськ та протікає річка Сріблянка.
Загальна площа земель, підпорядкованих сільській раді, – 4419 га, у т.ч.: с.Носачів – 766,1 га, с. Ленінське – 64,8 га.
Кількість населення с. Носачів – 1475 осіб, с. Ленінське – 282 особи.
Назва Носачів походить від прізвища козацького полковника часів визвольної війни 1648-1654 років Тимоша Носача, який зупинявся в урочищі поблизу нинішнього села. Пізніше тут виникає Носачеві (сучасна назва – Носачів). Так вважає місцевий краєзнавець Сивак. Дехто пов’язує назву села з прізвищем графа Антонія Ностіца (кінець XVIII ст.).
Носачівський курган, згідно із твердженнями археологів, відноситься до найстаріших скіфських комплексів другої половини 7 ст. до н.е.
Згідно із «Сказаниями о населенных местностях Киевской губернии» Л. Похилевича за 1864 р.: «Носачев, село между местечками Бурты и Ротмистровкой и селами Матусовым и Орловцом, при ручье Серебрянка, двумя верстами ниже села Калиновой. Жителей 1662, земли черноземной и очень плодородной 4400 десятин.
Носачев составляет вотчинное имение графини Анастасии Ивановны Ностиц. Это село с Мельниковкою перешло от Потемкина по наследству к генералу Высоцкому, который продал эти два села коллежскому советнику Ивану Григорьевичу Морозову. Графиня Ностиц – дочь Морозова живет большей частью в Носачеве».
«Дворов в селе 568, жителей – 2660 человек (мужчин – 1348, женщин – 1312). Главное занятие жителей – хлебопашество. Земли в селе числится 3698 десятин. Из них принадлежит помещикам 2123 десятин, церкви 22 и крестьянам 1552 десятины.
Село принадлежит графу Ивану Григорьевичу Ностиц. В селе имеется одна православная церковь, церковноприходская школа, 17 ветряных мельниц и одна казенная лавка» («Список населенных мест Киевской губернии», 1900 г.).
У 1921 році в селі утворено товариство спільного обробітку землі, а згодом – артіль «Воля», 1923 року організовано друге господарство-артіль «Нове життя», а через рік – третя артіль «Незаможник».
У 1929-1930 роках всі три артілі об’єднуються в одне колективне господарство «Нове життя».
У 1932 році з колгоспу «Нове життя» відокремлюється колгосп «Червоний стяг».
З 21 липня 1941 року по 31 січня 1944 року село окуповане німецькими загарбниками. За мужність і відвагу, проявлені в роки Великої Вітчизняної війни, уряд нагородив 340 носачівців. Воїнам, які полягли в боях за незалежність і свободу нашої Батьківщини, у селі споруджено пам’ятник.
У 1959 році в районі відбувається укрупнення артілей. Дрібні господарства об’єднуються в одне – «Заповіт Ілліча».
У 1969 році господарство удостоєно звання високої культури землеробства. За звитяжну працю 127 жителів села нагороджено орденами й медалями.
У 2004 році створено підприємство ЗАТ «Носачів-Агро», а у 2007 році – підприємство ТОВ «Шпола-Агроіндустрі».
На території ради функціонують такі установи та організації: сільська рада, Будинок культури, бібліотека, відділення ощадного банку, відділення зв’язку, фельдшерсько-акушерський пункт № 1 с. Носачів, ФП № 2 с.Ленінське, Носачівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Ромашка», 7 магазинів та кафе приватних підприємців, фермерські господарства «Нива» (О.І. Архіцький), «Урожай» (В.В. Косенко), «Сім’я» (М.В.Яцина), «Пролісок» (О.П.Палій). Село пишається своїми народними умільцями, серед яких: Бубнов Микола Олександрович (19.06.1945-27.01.2003) – художник; Клепко Катерина Петрівна (25.09.1935-29.05.2007) – вишивальниця.
Відомі люди – уродженці села: Федченко Павло Максимович (12.07.1920 р.н.) – доктор філологічних наук, професор, учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, медалями; Пилипенко Михайло Варлампійович (26.09.1888-27.07.1952) – український радянський актор, заслужений артист УРСР; Маршановський Микола Григорович (07.08.1947 р.н.) – генерал армії; Нечипоренко Микола Васильович (1941-2007) – генерал служби безпеки України.