joomla template

Меню користувача

П'ятниця, 27 травня 2011, 02:00

Село Макіївка

Макіївка – село, центр сільської ради. Розташоване посеред лісу, на схилах балок, за 35 км на південний схід від міста Сміла.
Площа адміністративних меж сільської ради становить 5379,8 га.
Кількість населення – 1205 осіб.
На території нинішнього села виявлено поселення доби бронзи. Макіївку заснували на «вільних землях» селяни-втікачі у першій половині XVII ст.
За народними переказами, назва походить від першого поселенця – козака Макія.
Згодом польський король віддав село у вічне володіння князя Любомирського.
У 1741 році в селі налічувалось 30 дворів, а вже у 1801 році – 150, в яких проживало 1603 особи. Л.Похилевич у книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: «…Церковь во имя Святителя Николая существовала с незапамятных времен … еще в 1740 годах Макиевцы не приняли униатства». У 1766 році макіївський священик утік до Новомиргорода, оскільки за наказом князя К.Любомирського уніати пограбували його особисто, а також православну церкву, в якій він служив.
Гайдамацький рух 1768 року, що охопив весь смілянський край, налякав поляків, і вони здали в оренду збіднілій шляхті майже всю Смілянщину. У 1787 році Смілянські володіння, в тому числі і Макіївку, купив російський князь Григорій Потьомкін.
У 1795 році Макіївка та 607 жителів (ревізьких душ) уже належали генералу Висоцькому. На початку ХІХ ст. Макіївку купив генерал-майор Орлов. У 1830 році Олексій Орлов збудував нову кам’яну церкву з кам’яною дзвіницею.
У 1853 році село налічувало 125 дворів. На початок ХХ ст. – 463 двори з населенням 2367 осіб.
У 1919 році в селі встановлено радянську владу. В 1920 році обрано сільську раду та створено комнезам. Перший колгосп «Червона Україна» організовано в 1929 році. За довоєнні роки в Макіївці збудовано добротні ферми, черепичний завод, столярню, слюсарню, семирічну школу. Село мало клуб, 2 бібліотеки, медпункт, дитячий садочок.
З 5 серпня 1941 року село окупували німецько-фашистські війська. На фронтах воювало 338 жителів села, 308 із них полягли смертю хоробрих.
У 60-х роках велося інтенсивне будівництво: споруджено Будинок культури на 450 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок на 100 місць.
Перехід на ринкові відносини дещо уповільнив розвиток села.