joomla template

Меню користувача

Сортувати по даті: лютого 2017

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Держенергоефективності спільно з Міністерством соціальної політики України за підтримки Проекту USA1D «Муніципальна енергетична реформа»  розміщуємо для жителів району  відеоролик «Отримав субсидію — бережи енергоресурси» про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (теплової, електричної енергії, природного газу).


Опубліковано в категорії Новини

Смілянський район утворений 7 березня 1923 року.

Район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні, межує з Кіровоградською областю, Черкаським, Кам’янським, Шполянським, Городищенським районами.

Територія району становить 93,4 тис. га, в т. ч. ріллі – 52,6 тис. га, сіножаті – 3, 1 тис. га, пасовищ 3,2 тис. га, ліси – 25,7 тис.га, водне дзеркало – 0,82 тис. га. Розміщений на відстані від обласного центру Черкаси – залізницею від м.Сміла – 23 км, шосейними дорогами – 30 км.

В районі налічується 37 населених пунктів, підпорядкованих 23 сільським радам.

В районі проживає 32,7 тис. жителів , в тому числі: працездатне населення – 17,6 тис. осіб, молодь до 35 років – 11,9 тис. осіб, пенсіонери – 10,5 тис. осіб.

24 листопада 1998 року на 4 сесії районної ради затверджена символіка району – герб і прапор.

image006Біле поле герба – символ чистоти, ясних помислів, мирних намірів населення району, надії на світле чисте майбутнє; сніп пшениці і горизонтальні смуги символізують сільськогосподарський район, хліборобську працю людей на врожайній ниві; гілки і плоди калини – символ нашої квітучої, незалежної держави, рідної землі, отчого краю.

Прапор району являє собою полотнище малинового кольору, який був традиційним кольором головного козацького прапора. У центрі прапора – зображення герба району на ознаку того, що це прапор Смілянського району.

Смілянський край має цікаву багату історію.

Територія району була заселена людьми починаючи з епохи пізнього палеоліту (20-30 тисяч років тому). З цього ча­су, змінюючи одні одних, тут жили племена неоліту, Дпіпро-донецької культури, скіфів, сарматів, слов’ян. Існує гіпотеза щодо існування на території Сміли в часи Київ­ської Русі літописного міста Кулдюрева, який згадується в літописі Руському під 1191 роком. Проте, останні археологічні дослідження здійснені на території міста експедиційним загоном під керівництвом Назарова О.В. наприкінці 2007 – першій половині 2008 років дозволяють стверджувати, що найдавніше поселення на цій території виникло ще на початку раннього залізного віку, орієнтовно у ІХ – на початку VІІ ст. до н.е.

В 1239-1240 роках територія Смілянщини була спустошена монголо-татарським навалом. Але все це можна наз­вати передісторією.

Друга половина ХVІІ століття стала для Смілянщини суцільним лихоліттям. Постійні чвари, зради, битви, повстання, набіги татар і турків привели до спустошення краю.

У 20-х роках ХVІІІ століття власниками Сміли стають польські вельможні князі Любомирські.

У другій половині ХVІІІ ст. сколихнула Смілянщину Гайдамаччина.

У 1768 розгорілося найбільше у сучасній історії повстання селян проти своїх духовних і соціальних гнобителів поляків, яке отримало назву  «Коліївщина». Боротьба з обох сторін носила вкрай жорстокий характер. На Смілу напали гайдамаки, керовані М.Залізняком, спалили замок Любомирських, знищили багато мирних жителів, переважну більшість яких становили поляки та євреї.

В поемі «Гайдамаки» Т.Г.Шевченко так написав про ці події: «Горить Сміла, Смілянщина, кров’ю підпливає…».

ХІХ ст. нагородило Смілянщину видатними постатями світового значення. У 1875 році на Смілянщину у с.Попівку приїздить видатний вчений мікробіолог Ілля Мєчніков, який одружився на дочці предводителя одеського дворянства, власника с.Попівка Миколи Білокопитова. Відтоді щоліта подружжя приїж­джало в Попівку до батьків – у садибу-родове гніздо, що стояла на пагорбі біля річки Гнилий Ташлик (від тієї садиби нині в селі збереглася панська комора та залишки муру).

У 1881 році, коли не стало батьків О.Білокопитової, Ілля Ілліч Мечніков пішов у відставку, і вони з дружиною поселилися в маєтку у Попівці, взявши опіку над її сестрою та братами.

Загалом всесвітньо відомий вчений прожив у Попівці 13 років поспіль – у період з 1881 до 1895 рр.. За цей час Мечніков обладнав у селі лабораторію і власним коштом збудував церковно-парафіяльну школу. Вона стояла неподалік нинішньої сільської школи – на пагорбі, з якого відкривається чарівний краєвид.

Збереглися відомості, що вчений добре почувався серед неймовірної природи Попівки. Вранці він бігав до річки, ходив босим її берегами із сачком у руках, пригощав дітвору цукерками, а малеча носила йому комах та жаб для дослідів. Одним із улюблених занять великого вченого були й піші прогулянки околицями живописної Попівки.

На вшанування славетного жителя в 2000 році ім’ям видатного вченого назвали сільську вулицю, а в сільській школі було відкрито кімнату-музей Іллі Мечникова, в експозиції якого в т.ч. зберігається ряд цінних архівних і фотоматеріалів (світлини обійстя Білокопитових, старої сільської школи, самого вченого з дружиною на прогулянці за Попівкою тощо).

Наприкінці ХІХ ст. до с.Сунки переїздить княгиня Наталія Григорівна Яшвіль.

В долі княгині  Яшвіль вирувало дві крові: роду Філіпсонів із Шотландії та Яшвілів із Грузії. Народилася Наталя Григорівна Філіпсон у Петербурзі 28  грудня 1861 року. Батько її, генерал-лейтенант російської служби, був наказним отаманом Чорноморського козачого війська.

Чоловік, Микола, тридцяти п’ятилітній  полковник, командував лейб-гвардії гусарським полком на Привіслянщині. На Смілянщині Яшвілю припало у спадок понад три тисячі десятин ґрунтів.

У 1893 році його життя трагічно обірвалось в Сунках. Об’їжджаючи скакового коня, він упав із нього і відбив собі нирки. Похований М.Яшвіль на Аскольдовій могилі.

image020Княгиня переїхала із Варшави в Київ. Щоб не завдавати зайвих клопотів киянам вона оселилася у своєму вкрай занедбаному маєтку в Сунках. Більшість населення села працювало на економіях графа Бобринського. Треба було з чогось починати вести господарську діяльність. Вивчивши менталітет місцевого населення, його звички, культуру і трудові навики княгиня приймає єдине можливе у тій ситуації рішення. Вирішує підтримати ремісницькі навики населення прикрасивши їх своєю обізнаністю та мистецькою освітою. Розбудувала хутір «Княгинене» під лісом, біля ставків, за 4 км. від села, перетворила його на справжнісінький рай. Хутір «Княгинене» згодом перетворюється на мистецький центр спілкування видатних діячів культури і мистецтва. У цих місцях тривалий час гостюватимуть першорядні митці Ян Станіславський, Михайло Нестеров, Олександр Мурашко. У княгині вистачало турбот, але вона затялась відкрити в селі майстерню з художньої вишивки, килимарство, різьбярство, а також майстерню із карбування на металі та столярного виробництва.

Сама Наталя Яшвіль мала мистецьку освіту. Народних майстрів, набирали переважно із сунківських селян. Підвищувала майстерність їх заснована княгинею місцева школа художніх промислів. До речі в селі було споруджено приміщення для навчання учнів у початкових класах, з обов’язковим навчанням певних ремесел. У селі працювала безкоштовна лазня. Найліпші вироби майстрів побували в Європі. Це шитво нагородили малою медаллю навіть у Парижі. Дісталася їм велика срібна медаль на виставці 1909 року в Києві. Премією були увінчані творці вишивок і Петербурзі на другій всеросійській виставці (1913 р.).

До 1917 року майже всі землі були власністю княгині Яшвіль. Їй належали цегельний та спиртовий заводи, цех по вишиванню, школа, баня, великі масиви лісу. Розвинутими були рільництво, садівництво, виноградарство та рибництво.

Княгиня Яшвіль померла 12 червня 1939 року  і знайшла вічне земне пристанище  на Ольшанському кладовищі у Празі.

Іншою видатною постаттю Смілянщини був уродженець с.Куцівки Тодось Осьмачка. Тодось Степанович здобув середню освіту в рідному селі: писати поеми розпочав ще в школі. У 1920-х pp. закінчив Київський інститут народної освіти, працював учителем у київських школах, увійшов до літературного угрупування «Ланка». Видав три збірки поезій: «Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929). З 1926 Осьмачка належав до організації МАРС (Майстерня революційного слова). У 1930-х роках з початком сталінських репресій намагався перейти західний кордон, але був спійманий, відсидів у Бутирці, Лук'янівській в'язниці, проходив курс примусового лікування в Кирилівській психіатричній лікарні, звідки втік і переховувався в рідному селі.

image022У 1942 р. Осьмачка приїхав до Львова, а звідти потрапив на Захід. Гнаний манією переслідування, жив у таборах для переміщених осіб: постійно переїжджав з місця на місце – жив у країнах Європи, США. У цей період побачили світ збірки поезій: «Поет» (1947, 1954), «Китиці часу» (1953), «Із-під світу» (1954) – та три повісті: «Старший боярин» (1946), «План до двору» (1951) та «Ротонда душогубців» (1956). Активно співпрацював з організацією письменників-емігрантів «Мистецький український рух» (МУР). Здійснив блискучі переклади із Оскара Уайльда та Вільяма Шекспіра.

6 липня 1961 у Мюнхені Тодося Осьмачку розбив параліч. Друзі перевезли поета на лікування до Нью-Йорка. 7 вересня 1962 він помер у Нью-Йорку. Похований на українському православному цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Історичні потрясіння ХХ століття – революція, громадянська та дві світові війни – не обійшли місто стороною. Події початку ХХ ст.. згубно вплинули на економіку та суспільне життя краю. Було зруйновано промислові підприємства, залізничний вузол, поламано тисячі людських доль.

У 1932–33 роках Сміла, як і вся Україна, пережила найжорстокіший голод.

Нажаль, Смілянський район не обійшла ця страшна трагедія. Зібрано сотні свідчень очевидців, які доводять, що голод торкнувся всіх населених пунктів району.

Смілянщина багата видатними постатями 

У селі Попівка жив і творив лауреат Нобелівської премії Мечніков Ілля Ілліч. В Попівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів створено кімнату-музей І.І.Мечнікова.

 

Бакуменко Олекса Зосимович
Поет-сатирик. Народився в с. Шевченко
Учасник Великої Вітчизняної війни. Автор збірок «Про красу і ковбасу», «Славетному роду нема переводу» та ін..

Голуб Ніна Борисівна
Науковець-викладач.
Наробилася в с. Будо-Макіївці. Закінчила Черкаський педагогічний інститут. Завідувач кафедри мовознавства Черкаського університету. Автор багатьох наукових праць.

Горбенко Іван Дмитрович
Доктор технічних наук, професор, заслужений винахідник, академік Інженерної академії наук. Підполковник у відставці. Народився в 1946р. в с. Будо-Макіївці. Генеральний конструктор та завідувач кафедри захисту інформації. Автор великої кількості наукових праць, у тому числі монографій, підручників, посібників.

Дардан Тамара Павлівна
Заслужений працівник народної освіти, заслужений діяч науки і техніки України. Нагороджена знаками «Отличник просвещения СССР», «Відмінник народної освіти». Член Національної спілки художників України. Вчитель-методист, делегат ІІІ Всесоюзного з’їзду вчителів СРСР.
На Смілянщині з 1953 р. Спочатку працювала вчителем Тернівської СШ, а з 1969 р. й донині – директор цієї ж школи. Створила колектив однодумців, відданих школі та дітям, організувала будівництво школи, в якій функціонують 4 музеї: воїнів-інтернаціоналістів, бойової слави, слави російської зброї, історії села Тернівки.

Коваленко Валентина Михайлівна
Поетеса, прозаїк. Член Національної спілки письменників України. Кандидат педагогічних наук. Голова обласного літературного об’єднання ім. В. Симоненка при Черкаській письменницькій організації. Лауреат премії В. Симоненка у 2003 р.
Народилася в с. Самгородок.
Авторка поетичних збірок «З любові», «Приворот зілля», прозових творів «Вовчик», поеми «Ненароджене сонце, або Великий піст Зінька Самгородського».

Лавріненко Іван Йосипович
Поет. Автор збірки «Протяги». Член Національної спілки художників України.
Народився в с. Пастирському.

Осьмачка Тодось Степанович
Поет. Народився в с. Куцівці.
У 20-х роках видав три збірки поезії: «Круча», «Скитські вогні», «Клекіт»: створив поетичні книги: «Сучасникам», «Поет» та ін.

Поліщук Володимир Трохимович
Відзначений п’ятьма міжнародними преміями. Нагороджений знаком «Відмінник освіти України». Член Національної спілки письменників України і Національної спілки журналістів України.
Доцент, професор, ректор Черкаського Національного університету ім. Б. Хмельницького.
Народився в 1953 році в с. Сердюківка.
Закінчив Черкаський педагогічний інститут. Займається науковою роботою.

Педченко Борис Прокопович
Прозаїк. Автор збірок оповідань «Задушливий травень», «Заграва», збірки гумору і сатири «Оникій Лантух з Недбайлівки», повістей.
Народився в с. Самгородок.

Пухний Олексій Миколайович
Поет, прозаїк. Народився в с. Березняках. Автор історичної поеми «Дзвенисміла».

П’ятун-Діброва Василь Іванович
Народився в с. Мельниківці.
На його вірші написано більше десятка пісень. Автор книги поезій «Царство очей твоїх». Член клубу незалежних українських письменників «Оратанія» з 1993 р.

Святенко Людмила Юріївна
Заслужений працівник соціальної сфери України. Директор Малостаросільського психоневрологічного будинку-інтернату.
Віддала справі соціального захисту інвалідів понад 20 років, з них 15 років працює директором цього закладу.

Хижняк Валентин Михайлович
Заслужений працівник народної освіти України. Нагороджений знаком «Відмінник освіти СРСР». Директор Макіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Народився в 1947 році в с. Макіївці.
Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський та Полтавський педагогічний інститут. Працює вчителем історії, з 1979 р. очолює педагогічний колектив Макіївської загальноосвітньої школи.

Видатні уродженці села БерезнякиП.М.Овчаренко – кандидат історичних наук, декан історичного факультету КДУ; Битяк Юрій Прокопович – професор юридичних наук, м. Харків; Андрієнко Анатолій Калинович – професор фізико-математичних наук, м. Луганськ; Артеменко Григорій Петрович – кандидат технічних наук, м. Харків.

Герої Радянського Союзу:

Біганенко Никифор Ілліч, Гриб Михайло Іванович, Чередниченко Леонід Григорович (Плескачівка);
Буц Андрій Федорович (Балаклія);
Мартиненко Іван Назарович (Березняки);
Ткаченко Никонор Корнійович (Залевки).

Повним кавалером ордена Слави став житель села Залевки Дорошенко Михайло Трохимович.

Опубліковано в категорії Новини

Торгівля людьми – це сучасне рабство, продаж, купівля, передача людей з метою експлуатації та одержання прибутку. Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3 до 15 років.   Від торгівлі людьми може постраждати будь-хто, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Торгівля людьми та експлуатація доведених до відчаю людей – загрози, що зростають в умовах економічної кризи та збройного конфлікту. Важка ситуація багатьох українців, зокрема, внутрішньо переміщених осіб, робить їх більш схильними приймати будь-які пропозиції працевлаштування.

Розпорядженням районної державної адміністрації утворено мультидисциплінарну робочу групу з питань протидії торгівлі людьми в Смілянському районі. Також, прийнято районну соціальну програму протидії торгівля людьми до 2020 року.

З початку року в районі проходить інформаційно-просвітницька акція для населення, щодо роз’яснення можливих ризиків потрапляння в ситуації торгівлі людьми. Активно розповсюджується інформаційна продукція по сільським радам,  навчальним та лікувальними закладам району.

Розпорядженням районної державної адміністрації визначено відповідальний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, який несе відповідальність за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми – це сектор у справах сім’ї, молоді та спорту Смілянської районної державної адміністрації.

  

За інформацією сектору у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації

Опубліковано в категорії Новини

На виконання Указу Президента України від 22.01.2016 №17/2016 "Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років" розпочинаємо цикл публікацій, присвячених видатним діячам Української революції, чиї імена пов'язані з рідним краєм з метою гідного їх вшанування.

Poltavec-Ostrianycia_03 

Іван Васильович Полтавець-Остряниця (народився 26 вересня 1890, с. Балаклея, Смілянський район, Черкащина  — помер 17 січня 1957, м.Мюнхен, Німеччина) — український військовик та політичний діяч, консерватор, монархіст-гетьманець, нащадок козацького роду гетьмана Якова Остряниці, офіцер російської царської армії в роки Першої світової війни, наказний отаман Вільного Козацтва України (1917—1920). Ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського. Генеральний писар Української Держави (1918), отаман Українського національного козачого товариства (1920—1936), у 1926 р. обраний Гетьманом Самостійної Соборної України, отаман Українського Вільного Козацтва (1936—1942), (Українського Національного Козацького Руху (1942—1945), отаман Запорізької бригади УВК Української Національної Армії.

Один з організаторів української військової маніфестації у Петрограді у березні 1917 року. У жовтні 1917 року обраний наказним отаманом Вільного козацтва. Навесні 1918 року — близький соратник генерала П. Скоропадського, член створеної ним Української народної громади. Учасник гетьманського перевороту. За Гетьманату 1918 року — генеральний писар П. Скоропадського. З 1919 року — на еміграції.

Завдяки надзвичайній енергійності та організаційним здібностям наказного отамана в короткий термін у Білій Церкві була створена та утримувалась у боєздатному стані козача охоронна сотня, на кошти козаків функціонувала національна бібліотека. І.Полтавець-Остряниця налагодив та підтримував тісні зв’язки з козацькими отаманами та радами з інших місцевостей України, заохочував та допомагав їм у створенні нових козацьких формувань.

Багато зусиль Івана Полтавця-Остряниці та інших членів Генеральної козацької ради було спрямовано на неприпущення розладу у козацькому русі у зв’язку зі створенням Центральною Радою Департаменту Вільного козацтва на чолі з соціал-демократом П.Певним, який намагався  переобрати на себе всю повноту влади над козацькими загонами.

Це призвело до загострення стосунків між Генеральною козацькою радою та керівниками Центральної Ради. Для розгону козацької ради Центральна Рада навіть вислала військові відділи, які 4 листопада 1917 року зазнали поразки у сутичці з козаками. В свою чергу Генеральна старшина Вільного козацтва пригрозила Центральній Раді, що в разі повторення її спроби роззброєння козацьких загонів, вона усіма силами вдарить по Києву.

У листопаді-грудні 1917 року частинам генерала П.Скоропадського вдалося стабілізувати ситуацію на Правобережжі, зупинивши просування збільшовиченого 2-го гвардійського корпусу на Київ. П.Скоропадський та І.Полтавець-Остряниця вирішили скористатись цими сприятливими обставинами, і, спираючись на війська 1-го Українського корпусу та загони Вільного козацтва, здійснити спробу військового перевороту, підсумком якого повинно було стати  усунення від влади Центральну Раду.

Для підготовки перевороту були проведені певні заходи: 10 листопада 1917 року відбувся з’їзд козацької старшини, який вимагав негайного проголошення незалежності України на чолі з гетьманом; 15 листопада П.Скоропадський відтягнув свій корпус на лінію Житомир-Вінниця-Жмеринка-Вапнярка; 16 листопада до Білої Церкви переїжджає штаб 1-го Українського корпусу.

У планах заколотників передбачалося, що П.Скоропадський має сконцентрувати свій корпус навколо Білої Церкви і поставити під свій контроль всі шляхи сполучення, які ведуть на Київ. Після цього планувалось в ультимативній формі вимагати від Центральної Ради передачі влади командувачу 1-го Українського корпусу.

17 листопада у Козятині відбулась нарада генерала П.Скоропадського з  кошовими отаманами Вільного козацтва, на якій було вирішено всіма силами вдарити по збільшовизованих фронтових частинах, що просувались у тил. Передові загони Вільного козацтва після закінчення вдалої операції по роззброєнню більшовиків на ст. Вінниця, розвиваючи свій стратегічний успіх, 8 грудня 1917 року були вже на підступах до Києва.

Переворот планувалось завершити того ж дня. І.Полтавець-Остряниця навіть підготував текст промови П.Скоропадського, який той мав проголосити перед членами Центральної Ради. Проте, прибувши до Києва, генерал П.Скоропадський в останній момент відмовився від участі у заколоті, мотивуючи це тим, що його треба перенести на сприятливий час. Мабуть однією з вагомих причин тієї відмови майбутнього гетьмана було і значне перебільшення його помічником загальної чисельності та реальних бойових можливостей Вільних козаків, на допомогу яких розраховували заколотники.

У січні 1918 р. було обрано Генеральну Раду Реєстрового Вільного Козацтва у складі: наказний отаман – Полтавець-Остряниця; генеральний писар – Кочубей, генеральний обозний – Тонковидий, генеральний суддя – М.Левицький, генеральні хорунжі – Луценко, Гризло та Шаповал, генеральні осавули – Шомовський, Шендрик та Кищанський.

Така людина як Іван Васильович завдяки своїй енергійності та активності не могла не привернути увагу і не потрапити у коло зору спецслужб Німеччини та Австро-Угорщини, війська яких згідно Брест-Литовського договору (1918 р.) зайняли територію України.

Так, сучасний дослідник В.Солдатенко, спираючись на архівні джерела, стверджує, що німецька військова контррозвідка у березні-квітні 1918 року «запропонувала відразу трьох претендентів – П.Скоропадського, І.Луценка та І.Полтавця-Остряницю», яких німецьке командування в Україні потенційно могло використати у своїх цілях на роль гетьмана після розгону Центральної Ради. «Полтавець – політичний авантюрист, готовий на всякі комбінації, якщо це принесе йому користь», - таким чином характеризують його тогочасні документи з архівів німецької військової контррозвідки.

29 квітня 1918 року у Києві полковник І.Полтавець-Остряниця на чолі охорони особисто супроводжує П.Скоропадського у приміщення цирку на Всеукраїнський хліборобський конгрес, на якому його було обрано  гетьманом України.

У липні 1918 р. було видано "Статут українських козаків", проект якого підготував на той час генеральний писар гетьмана П.Скоропадського військовий старшина І.Полтавець-Остряниця.

За часів Гетьманату 29.04.–14.12.1918 р. – Генеральний писар Канцелярії Гетьмана. Цей період життя і діяльності Івана Полтавця-Остряниці в історичній літературі висвітлений дуже слабо. Так, у своїх спогадах командир корпусу Січових стрільців полковник Є. Коновалець згадував, що під час його переговорів з німецьким командуванням у листопаді 1918 року Іван Васильович Полтавець-Остряниця за наказом гетьмана без успіху намагався налагодити контакти з повстанськими військами Директорії.

Після зречення гетьманом П.Скоропадським влади у грудні 1918 року І.Полтавець-Остряниця виїхав у Німеччину. У 20-ті рр. був членом емігрантського руху, очолюваного П.Скоропадським. На еміграції між Павлом Скоропадським, який вирішив відійти від активної політичної діяльності, та його колишнім адептом виникла незгода у питанні організації та керівництва діяльністю цього руху. Проте остаточно їх шляхи розійшлися у 1932 році.

4 вересня 1920 року в Берліні була відновлена діяльність українського козацтва у формі Українського національного козачого товариства (УНАКОТО чи УНКТ) (з 1936 р. – Український Народний Козачий Рух – УНАКОР), на чолі якого  став полковник Іван Полтавець-Остряниця.  З березня 1921 року місцем перебування його штабу стало м. Мюнхен (Баварія).

Українське національне козаче товариство — громадська військово-патріотична організація козаків-націоналістів, яка діяла на еміграції. Отаман Іван Полтавець-Остряниця намагався згуртувати консервативні сили еміграції і очолити їх з метою відновлення незалежності України на засадах гетьманської авторитарної влади.

Пріоритетним напрямком діяльності УНКТ було відро­дження Української держави.

У своїй діяльності УНКТ використовувало традиційні козацькі організаційні фор­ми, принципи та цінності.

Для ідеології УНКТ були ха­рактерні певні тоталітарні риси:

військова диктатура;

превалювання державних інтересів над принципами сво­боди слова, приватної власності та персональних свобод.

Головною метою товариства було згуртування «лицарськи-національного», активного і творчого вояцтва, ви­ховання свідомих борців за волю України.

У 1923-24 рр. Українське національне козаче товариство видавало в Мюнхені свій друкований орган — ілюстрований місячник «Український козак».

Після виходу у 1920 році в еміграцію Уряду і Армії УНР Вільне козацтво продовжувало в Україні боротьбу проти радянської влади аж до 1923 року.  
За свідченнями деяких джерел, у 1921 р. Іван Полтавець-Остряниця короткий час нелегально перебував в Україні, де керував антирадянським повстанським загоном у Холодному Яру.

На чолі козацьких формувань стояли відомі українські військові діячі часів Визвольних змагань 1917-1921 рр. – адмірал В.Савченко-Більський, генерал І.Волошин, полковник П.Мінченко, отамани З.Дорошенко, Н.Тадіїв та ін. У козацькому русі було чимало і членів Організації Українських Націоналістів (ОУН). В той час  організація включала вісім кошів: в Болгарії, Австрії, Німеччині, Чехословаччині, Марокко, Польщі, Канаді і на Україні (Повстанський кіш).

Завдяки зусиллям І.Полтавця-Остряниці Українське національне козаче товариство було підпорядковано Всеукраїнській націонал-козацькій раді (ВУНКР), до якої входили представники різних кіл української еміграції.

Підступне вбивство Симона Петлюри 25 травня 1926 року у Парижі радянським агентом С.Шварцбартом посилило боротьбу за лідерство в лавах українській еміграції.

Українське культурне об’єднання в Болгарії звернулося з відозвою до українському народу з пропозицією обрати полковника Івана Полтавця-Остраницю Гетьманом Самостійної Соборної України. В цьому зверненні підкреслювалося, що на чолі національного руху повинна стояти особистість, яка користується загальною довірою і авторитетом. І «єдиною такою особою в сучасний момент є відважний борець за українську державно-національну ідею, нащадок гетьмана України Яшка Остряниці, військовий отаман Українського козацтва полковник Іван Полтавець-Остряниця». На урочистому зібранні Українського об’єднання 4 липня 1926 года його вибрали гетьманом України та попросили його дати свою згоду. У липні 1926 року був виданий Універсал «До українського народу», в якому Іван Полтавець-Остряниця оголошував себе прямим наступником Головного Отамана, Гетьманом і Національним Вождем усієї України обох боків Дніпра та військ козацьких і запорозьких. Полтавець-Остряниця був проголошений диктатором Української Народної Козацької Республіки. Після виходу цього універсалу значна частина прибічників Павла Скоропадського відійшла від УНКТ.

В той же час активність лідера УНАКОТО привертає увагу німецької, польської та радянської спецслужб. Відбувається помітне його зближення з німецькими колами.

23 травня 1935 року І.Полтавець-Остряниця звертається до А.Гітлера з листом, в якому виступає з пропозицією про готовність надання своєї організації в розпорядження Німеччини на умовах дотримання нею союзницьких щодо України вимог Брест-Литовського мирного договору.

На думку дослідника В.Косика саме ця заява голови УНАКОР стала приводом для засудження у квітні 1937 року польським судом у Луцьку групи з 44-х  його  однопартійців на чолі з І.Волошиним, за звинуваченням у державній зраді (Польщі – авт.). І хоча цей суд з самого початку і до кінця був інсценований польськими спецслужбами і мав явно виражений провокаційний характер, розповсюдження інформації у польській та міжнародній пресі про «фінансування» Берліном підривної діяльності організації І.Полтавця-Остряниці підірвало авторитет її лідера в українських еміграційних колах.

IMG_0002

 З 1936 року Українське національне козаче товариство отримує назву Український Народний Козачий Рух (УНАКОР) чи по іншому Українське Вільне Козацтво (Український Національний Козацький Рух – УНАКОР) – УВК УНАКОР. Очолював цю організацію отаман Іван Полтавець-Остряниця. Генеральним писарем був Іван Волошин-Берчак, а генеральним хорунжим – Бондаренко. Поряд з УВК УНАКОР діяли також: Еміграційний козачий союз Підкарпатської Русі та Козацький еміграційний центр «Вільне козацтво» у м. Празі (Чехія).

Полтавець-Остряниця намагався вплинути на керівництво Німеччини – лобіював українську самостійність, але у ході війни навіть обіцяна спочатку автономія України німцями підтверджена не була.

Про самовіддану працю Івана Полтавця-Остряниці Ф.Ніцше зазначив: «…на еміграції продовжував працю фанатичний подвижник гетьманської України Іван Полтавець-Остряниця, який, як колись задунайські козаки, розпочав творити козацтво на чужині: в Німеччині, Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччині, навіть Марокко...».

В 1942 році Іван Полтавець-Остряниця повністю відійшов від політичної діяльності.

Пізніше полковник І.Полтавець-Остряниця сформував Запорозьку Бригаду УВК на Катеринославщині. Ці частини увійшли до складу Української Національної Армії під командою генерала П.Шандрука, що врятувало багатьох українських громадян в хаосі евакуації при відступі німецьких військ.

Помер Іван Полтавець-Остряниця 1957 року – у Мюнхені.

Опубліковано в категорії Новини

З 1 січня 2017 року набрали чинності законодавчі зміни до деяких нормативно-правових актів у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Згідно статті 10 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» надходження від сплати зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, належать до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2017 рік.

Пунктом 8 статті 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» об’єкт для сплати збору з операцій набуття права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, встановлено у відсотках від вартості автомобіля, а саме:

3 відсотки – якщо вартість легкового автомобіля не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

4 відсотки – якщо вартість легкового автомобіля перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

5 відсотків – якщо вартість легкового автомобіля перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.

Таким чином у 2017 році з вартості автомобіля, яка не перевищує 264000 грн. збір сплачується у розмірі 3 відсотки, з вартості, що перевищує 264000 грн., але не перевищує 464000 грн. – 4 відсотки, з вартості, що перевищує 464000 грн. – 5 відсотки.

Законом України від 20.12.2016 № 1791- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» відмінено сплату збору на обов’язкове державне страхування з операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі фізичними особами.

Опубліковано в категорії Новини

Однією з головних і найважливіших умов соціального страхування, яка стосується включення періодів трудової діяльності кожної людини до її страхового стажу, є щомісячна сплата роботодавцями єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Державної фіскальної служби України. Важливо не тільки скільки років людина працювала, а й протягом якого періоду вона сплачувала страхові внески до Пенсійного фонду і з якого заробітку сплачувались ці внески.

“Тіньова” заробітна плата, яка криється за офіційними трудовими відносинами і виплачується на рівні або нижче мінімальної, не може забезпечити великих за розміром пенсій або інших страхових виплат, навіть якщо вони сплачувалися упродовж всієї трудової діяльності десятки років. Тому легалізація зарплати і відповідальність страхувальника за своїх найманих працівників,  нетерпимість до нелегальної зарплати і зайнятості з боку громадян, які наймаються на роботу, - усе це є запорукою достойних пенсій та соціального спокою.

Законодавство України гарантує кожному громадянину право на належні умови праці, заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, оплату лікарняного, виплату допомоги з безробіття а також отримання пенсії. Якою саме буде пенсія громадянина напряму залежить від його роботодавця. Трапляються випадки коли страхувальники нараховують та виплачують заробітну плату менше законодавчо встановленого рівня, ігноруючи вимоги законодавства про працю або виплачують заробітну плату «в конвертах», відповідно не сплачуючи обов’язкових платежів від цієї суми, що не дозволяє зарахувати стаж необхідний для гарантування державою соціальних виплат.

З метою легалізації заробітних плат, Пенсійним фондом України постійно здійснюється моніторинг та аналіз відомостей Реєстру застрахованих осіб. Ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, виявлення фактів, що негативно впливають на гарантії пенсійного та соціального забезпечення застрахованих осіб – одне із важливіших завдань Пенсійного фонду України.       Наймані працівники - застраховані особи мають право вимагати від страхувальника (тобто від підприємства - роботодавця) сплати страхових внесків у повному обсязі, у тому числі в судовому порядку.

Пенсійний фонд надає можливість громадянам контролювати дані, що впливають на їх пенсійні права, у т. ч. розмір нарахованої заробітної плати та сплачені страхові внески. Кожен найманий працівник, який турбується про своє майбутнє, може і повинен перевіряти чесність свого роботодавця щодо сплати ним єдиного соціального внеску, тобто зарахування періодів роботи до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії.

Найкращим способом контролю за своїми відрахуваннями із заробітної плати, за розміром своїх соціальних внесків є реєстрація на веб-порталі ПФУ, яка дає можливість людині стежити за сплатою страхових внесків на її користь до фондів соціального страхування і, за необхідності, тиснути на роботодавця.

Портал електронних послуг Пенсійного фонду України надає громадянам можливість зручно і оперативно взаємодіяти з органами ПФУ, дистанційно отримувати послуги, які раніше вимагали особистого звернення в управління Фонду. Принциповою відмінністю від попередніх форм інформування Пенсійним фондом через Інтернет є той факт, що веб-портал надає електронні послуги кожній особі індивідуально. Портал працює з дотриманням вимог до захисту персональних даних.

Отримання інформації з персоніфікованого обліку про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески (для працюючих громадян), отримання пенсійної інформації (для пенсіонерів), формування запитів на попередню підготовку документів, можливість подачі скарг, запис на прийом до фахівців Фонду, отримання інформації про стан розрахунків платників з ПФУ (для юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), контроль за сплатою роботодавцем єдиного соціального внеску – всі ці переваги надає користування веб-порталом електронних послуг Пенсійного фонду України.

Пам’ятайте, що відповідальність за Вашу «пенсійну історію» несе не тільки держава, а й Ви самі !

Опубліковано в категорії Новини

На погодні умови Смілянщині в вихідні  впливала улоговина циклону з північного заходу. Після аномального тепла, що спостерігалось 24.02 (максимальна температура повітря підвищувалася до +11°, середня добова температура повітря перевищила кліматичну норму на 9°), з 25.02  відбулось похолодання. Середня добова температура повітря минулої доби - 26.02 -   становила 0,5° тепла, що на 4° вище кліматичної норми. Максимальна температура повітря вчора вдень досягала 2° тепла. Сьогодні вночі мінімальна температура повітря становила 1,2° тепла, на поверхні грунту мінімальна температура  знижувалася до 0,6° морозу. Також вночі відмічались невеликі опади у вигляді дощу.

На більшій частині території району сніг повністю розтанув. Грунт  залишається мерзлим. Глибина промерзання ґрунту не змінилась і становить  47см (норма 35 см), в денні години спостерігається  відтавання верхніх шарів ґрунту до 3-5 см.

За прогнозами синоптиків наступної доби погоду Смілянщини формуватиме тепла повітряна маса з південного заходу. Суттєвих опадів не очікується. Вдень та ввечері місцями по району спостерігатиметься поривчастий вітер 15-20 м/с. Температурний фон буде аномально вищим за кліматичну норму на цей час на 8-10º: вночі -1+4º, вдень +6+11º. Аномально тепла і переважно без опадів погода спостерігатиметься впродовж поточного тижня.

На водних об’єктах району відбувається послаблення та руйнування льодових утворень. Виходити на лід вкрай небезпечно!

 Радіаційний фон у Смілі становить 13 мікрорентген на годину, що у межах природного фону.

 За даними метеостанції Сміла

Опубліковано в категорії Новини

Смілянський район долучився до Міжнародної акції флеш-мобу "Тризуб це Україна".

DSC03232 

В зв`язку з останніми подіями в світі, постала гостра проблема у відсутності ідентифікації українських національних символів за кордоном. Через недостатню поінформованість світової спільноти про національну символіку України, виникла проблема ототожнення традиційних українських національних символів з символами ультраправих рухів. Такий стан речей дозволяє окремим політичним та громадським силам за кордоном використовувати українську символіку в цілях негативної пропаганди, що в свою чергу призводить до дезінформації громадськості за кордоном про поточний стан справ в Україні. З цього приводу оголошено флеш-моб “Тризуб це Україна“ (“Trident is Ukraine“).

Смілянський район вирішив не стояти осторонь проблеми, а приєднатись до міжнародної спільноти і взяти участь у флеш-мобі. Тому колективом Смілянської райдержадміністрації роздруковано плакати із хештегом "#тризубцеукраїна та зроблено фото. Світлину розміщено у спільноті Міжнародна акція флеш-моб "Тризуб це Україна/Trident is Ukraine"  та на сторінці Смілянської райдержадміністрації у мережі Facebook.

Опубліковано в категорії Новини

В зв`язку з останніми подіями в світі, постала гостра проблема у відсутності ідентифікації українських національних символів за кордоном. Через недостатню поінформованість світової спільноти про національну символіку України, виникла проблема ототожнення традиційних українських національних символів з символами ультраправих рухів. Такий стан речей дозволяє окремим політичним та громадським силам за кордоном використовувати українську символіку в цілях негативної пропаганди, що в свою чергу призводить до дезінформації громадськості за кордоном про поточний стан справ в Україні.

 

08c66898c92aae9fec702515eb9dc8e6_L

З цього приводу оголошується флеш-моб “Тризуб це Україна“ (“Trident is Ukraine“), учасником якого може стати кожен, хто підтримує Україну. Основною метою флеш-мобу є поширення поінформованості закордонної спільноти стосовно українських національних символів.

Акцію організовують Світовий Конгрес Українських Молодіжних Організацій та міжфракційне депутатське об’єднання “Співпраця: Україна-Діаспора“.

Приєднуйтесь до акції наступним чином:

1)    Роздрукуйте плакат з гаслом акції “Тризуб це Україна“ або “Trident is Ukraine“ та зробіть горизонтальне фото.

2)    Фото розмістіть на офіційній сторінці акції www.facebook.com/events/234505363677566/ та на своїх сторінках у соціальних мережах обов’язково вказавши хештеґ #ТризубцеУкраїна #TridentisUkraineі місто та країну, де зроблено фото.

Нпр.: Волноваха, Україна #ТризубцеУкраїна або Toronto, Canada #TridentisUkraine.

3)    Також можна відправити фотоґрафії де одна особа або група осіб одягнуті в український національний одяг, одяг з принтом тризуба, або фото на якому учасники сформують форму тризуба. Креативність за кожним з вас.

4)    В соціальних мережах відмітити декілька своїх друзів та передати їм естафету.

5)     Фото гарної якості (для друку) надіслати на електронку Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

Плакати завантажити за наступним посиланням:https://www.dropbox.com/sh/6zvjc3c46jxov44/AAADt76UJRUXrTwyolO6Rp8qa?dl=0

Кінцем серпня 2017 р. в м.Дніпро під час проведення Форуму української молоді діаспори «Дніпро 2017» планується фото-виставка найкращих та найцікавіших фотографій.

 

Закликаємо приєднатись до акції!

Опубліковано в категорії Новини

23 лютого заступник голови райдержадміністрації Людмила Абрамова провела засідання ради з питань молодіжної політики.

 

DSCN9587

На засідання винесені такі питання:

- про затвердження плану роботи ради з питань молодіжної політики на 2017 рік;

- про проведення інформаційно-просвітницьких акцій з питань протидії торгівлі людьми для населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб, щодо роз’яснення можливих ризиків потрапляння в ситуації торгівлі людьми та можливостей отримання постраждалими комплексної допомоги у державних інституціях;

- про стан роботи закладів культури в районі в напрямку розвитку творчих обдарувань дітей та молоді, організації їх дозвілля;

- про підготовку до районного заходу присвяченого пам’яті Т.Г.Шевченка «Слово вічне, слово невмируще».

Людмила Абрамова підкреслила те, що в Смілянському районі багато талановитої молоді, яка приймає участь у Всеукраїнських конкурсах, фестивалях. Тому запропонувала завідувачу сектору культури Аллі Нечипоренко написати клопотання до відділу освіти щодо можливості присвоєння призерам  стипендії відділу освіти.

На засідання затверджено план роботи ради з питань молодіжної політики на 2017 рік.

  

За інформацією сектору у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації

Опубліковано в категорії Новини
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 Наступна > Кінець >>
Сторінка 1 з 7