joomla template

Меню користувача

Інформує податкова інспекція

Смілянське управління ГУ ДФС у Черкаській області нагадує, що до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день (п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).

Постановою Кабінету Міністрів України від  02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями,  які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» із змінами окремо визначаються суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Отже, якщо добові витрати на відрядження перевищують встановлені норми, то сума перевищення є додатковим благом платника податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) і така сума включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «118».

У разі оренди приміщення у фізичної особи суб’єктом господарювання (підприємством або ФОП) податковим агентом виступає орендар. Слід враховувати правило, передбачене статтею 168.1.1 ПКУ, відповідно до якого податковий агент, що нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Сума доходів у вигляді орендної плати оподатковується ПДФО за ставкою 18%. Окрім цього, з такого доходу утримується військовий збір за ставкою 1,5%. Сплата ПДФО та військового збору до бюджету здійснюється під час виплати такого оподатковуваного доходу ( пп. 168.1.2 ПКУ).

Cума виплаченої орендної плати фізичній особі відображається підприємством (підприємцем) – орендарем у формі № 1ДФ з ознакою доходів «106».

Сплата єдиного соціального внеску регулюється Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).

Абзацом третім пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме: фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

Платники єдиного внеску, зокрема, роботодавці, зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок за застрахованих осіб (п.1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Отож звільнення від сплати єдиного внеску для працюючих пенсіонерів законодавством не передбачено.

Понеділок, 17 грудня 2018, 08:49

Як повернути помилково сплачені кошти

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 ПКУ).

Згідно з п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 1 з 160