joomla template

Меню користувача

Територіальний центр соціального обслуговування

Незважаючи на те, що  за вікном снігові перемети, календарна весна вже настала, а з нею стрімко наближається головне жіноче свято – 8 Березня. Саме з  цієї нагоди  у філіалі відділення денного перебування с. Ротмістрівка 3 березня відбулося свято, на яке було запрошено активних жінок-ветеранів, пенсіонерів села.

IMG_20180303_111458  

Ведучими  на святі були вчитель Ротмістрівської ЗОШ І-ІІІ ст. Володимир Савченко та соціальний працівник, фахівець із соціальної роботи Інна Танцюра, яка лише розпочала свою трудову діяльність. З новими знаннями, з дипломом з відзнакою дівчина взялась до справи творчо і відповідально. Напередодні ветеранам, які живуть ближче до лікарні, де для них відкрита світлиця, особисто рознесла запрошення, залучила до заходу учасників художньої самодіяльності, голову ветеранської організації, учнів місцевої школи. 

IMG_20180303_115331

З радістю і очікуванням чогось незвичайного сходились жінки-пенсіонери. Їх радо запрошували до світлиці ведучі свята.

«Жінка – Берегиня, жінка – трудівниця, жінка – мати», - саме на її честь цього дня звучали слова вітання та подяки.

Від адміністрації територіального центру присутніх вітала Галина Косодрига, яка побажала всім добра, миру та злагоди у кожну домівку. Завітав на свято і голова ради ветеранів села, письменник Сергій Мошенський, який розчулив жінок власними ліричними віршами. 

IMG_20180303_120029

А учениця 5 класу Ротмістрівської ЗОШ І-ІІ ст. Дар’я Поліщук прочитала  для мам та бабусь зворушливий вірш. Колектив художньої самодіяльності під керівництвом Тетяни Волинець «Джерела» Ротмистрівського будинку культури подарував присутнім пісні та гуморески. 

IMG_20180303_121112

На завершення Інна Танцюра вручила кожному вітальну листівку та пригостила всіх присутніх смаколиками із запашним чаєм. 

IMG_20180303_130506

Свято пройшло у чудовій та дружній атмосфері,  гостям та учасникам свята не хотілося йти додому, ще довго в їхньому виконанні лунали веселі пісні.


  Вже  п’ятий рік в с.Балаклея діє шаховий клуб «Колос». Двічі на місяць тут збираються поважні чоловіки – ветерани села, щоб вдосконалити свої вміння в шахах, поспілкуватися, залучити до цієї інтелектуальної гри молодь. Так і 26 лютого 2018 року на черговому засіданні клубу пенсіонери-шахісти влаштували дружній  турнір. Оскільки це вже стало доброю традицією, змагалися в турнірі не лише учасники клубу, а й запрошені учні Балаклеївської ЗОШ І-ІІст.  №2.

  Після запеклої інтелектуальної боротьби на шаховому полі перемогли традиційно досвід та набуті з роками практичні навички. Отже, перше місце посів  Володимир Мишенко, друге – Леонід Симоненко, третє - Євген Шелудько.

  Окрилені перемогою, ветерани вже одразу після змагань почали планувати наступний турнір, адже в цих поєдинках вони не лише тренують інтелектуальні здібності, а й  проявляють силу волі та терпіння, тренують пам’ять, а головне – вони є мудрими наставниками для молоді. 

image-0-02-04-1fb67e495f44e5015eaeeb45694f26f7d35ba01c45e9f40f2fb7e3c2a22044dd-V

Посвист куль, атаки і прориви –

Все це відійшло далеко в сни.

Лише пам’ять вічна й незрадлива

Виринає з спогадів війни.


20 лютого в с.Балаклея відбулося засідання любительського об’єднання ветеранів «Затишок». А зібралися вони, щоб вшанувати земляків, які брали участь у війні в Афганістані. На захід були запрошені ветерани-афганці, жителі с.Балаклея, які були безпосередніми учасниками тих трагічних подій: Павло Коваль, Сергій Мех, Олег Новіцький, Микола Панченко, Юрій Бачкала. Ведучими цієї зустрічі були соціальний працівник Тамара Лихолай та бібліотекар Іраїда Бондаренко.

Ветерани ділилися спогадами про тяжкі будні їх солдатського життя та території Афганістану. Кажуть, що час лікує рани. Можливо, але в людей, які пройшли пекло тієї війни навряд чи колись загояться рани душевні. Адже в пам’яті назавжди залишаться суворі Афганські будні, які випали на їхню долю.

Сільський голова Ростислав Ситнік побажав воїнам-афганцям та всім присутнім добра і злагоди в родинах та зазначив, що сільська рада  всім воїнам – інтернаціоналістам щороку надає матеріальну допомогу. Подякував ветеранам-афганцям за те, що  доносять нам правду про ту війну, розповідають підростаючому поколінню та передають любов до рідної землі, отчого краю. Згадав і сучасних борців за свободу, незалежність нашої держави, які поклали свої життя та залишилися в пам’яті героїчною Небесною Сотнею.

Учні загальноосвітньої школи І-ІІ ст. № 2 с. Балаклея, які теж взяли участь у засіданні, присвятили учасникам бойових дій вірші та провели флешмоб, а учасники художньої самодіяльності Балаклеївського Будинку культури подарували всім присутнім пісні та танці. Приємною несподіванкою став подарунок, який передала для сільського музею та бібліотеки поетеса Тетяна Шугар – Благодарна – це краєзнавча література, зокрема і книги  ветерана – афганця Валерія Гогоренка, присвячені військовослужбовцям Смілянщини, які виконували свій обов’язок на території інших держав.

І хоча Афганістан вже в минулому, та тема війни для всіх нас, на жаль, залишається актуальною. Ми – миролюбний народ, який завжди буде боротися за мир.


Масляна розпочинає весняний цикл традиційних свят українців. Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене ритуалів та обрядів.

17 лютого в с.В.Яблунівка в любительському об’єднанні «Горлиця» відбулося святкування Масляної. Свято супроводжувалося цікавими дійствами та веселощами.

Оскільки Масляна асоціюється в українців із куштуванням млинців та вареників, то всі учасники «Горлиці» поспішали на святкування  з повними кошиками випічки та українських страв.

Кожен з присутніх приготував млинці з сиром, медом, варенням та м’ясом. Якими ж смачними вони було з духм’яним чаєм! До того ж кожен млинець в це апетитне свято  дозволить виконати одне заповітне бажання. Тож всі їли млинчики за щастя, здоров’я, любов, віру, розуміння, терпіння, вірність, удачу, везіння, багатство,  а найголовніше – за мир.

Доброзичлива й весела атмосфера була присутня на святі. Лунали веселі пісні, гуморески, анекдоти та дотепи. Справжнім сюрпризом було опудало Масляної, яке за всіма традиціями зробив Дубовик Андрій Миколайович із своєю дружиною Вірою Андріївною. Родзинкою заходу стало проведення обряду спалювання Масляної (Марени), що завжди символізувало закінчення свята, початок Великого посту до великого говіння, до Великодня.  У великому хороводному колі під українську пісню запалили опудало Марени і, звісно ж, попросили, щоб доля була доброю, літо – теплим, а врожай – багатим.

Нехай швидше відходить морозна зима, а весна приносить тільки радість! Нехай з першим весняним подихом увірвуться в наше життя добрі вісті та довгоочікувані зміни!

  14 лютого – День Святого Валентина – день, коли люди відкрито говорять про найпрекрасніше у світі почуття – про кохання.

  У цей лютневий день на душі тепло, як ніколи, а повітря заполонили відчуття щастя і романтики. Сьогодні також можна приділити більше уваги та турботи про своїх близьких та друзів.

  Люди поважного віку, члени любительського об’єднання «Горлиця» с. В.Яблунівка, зібралися в дружній атмосфері на своє чергове засідання. Соціальний працівник Кулик Г.В. розповіла цікаву інформацію про походження цього свята. Увазі всіх було представлено захопливі легенди та версії про створення перших валентинок. Новиною стала інформація, що, незважаючи на те, що День Святого Валентина  вважається, в першу чергу, святом закоханих, цього дня обов’язково треба привітати всіх, кого любиш: дідусів і бабусь, братів і сестер, батьків і друзів.

  Цього дня лунали різноманітні веселі забави, мелодійні пісні, присутні ветерани самі створили атмосферу радості і тепла. Кожен переконався в тому, що День закоханих – свято чудес, яскравих вражень і кохання. Всім присутнім були вручені валентинки у вигляді серця, з якими учасники сфотографувались на згадку.

Хай день Святого Валентина радість дарує,

У домі любов і достаток панує,

Хай збудуться мрії усі і бажання,

Здійсняться всі задуми і сподівання!

ì1 У гарній світлиці будиночку, що в селі Велика Яблунівка, зустрічала поважних гостей на свій 103-й день народження Стеблянко Марія Іванівна. Тут вона проживає зі своєю дочкою. Не могла стримати хвилювання Марія Іванівна, а лише слухала і дякувала.

А прийшли її вітати сільський голова Комнатна Тетяна, заступник голови  райдержадміністрації Глізнєцов Сергій, директор територіального центру Кравченко Галина та учні місцевої школи разом з вихователем Кулик Галиною.

Теплі слова вітання, подарунки, вірші, присвячені саме довгожительці Марії Іванівні викликали у бабусі не лише сльози радості, а й щиру подяку, що не забули, прийшли і вшанували її ой, які ж нелегкі літа.

Все життя в роботі, пережила і голод, і війну, яка забрала чоловіка, і відбудову. Гірко наробилася за свій вік, та й донедавна ще й на присадибній ділянці працювала разом з дочкою.

Гості поцікавились у Марії Іванівни, в чому ж секрет її довголіття, не задумуючись відповіла: «В роботі, в русі, мої діти. За роботою не рахувала років».

А зараз радіє внучці, яка не забуває, завжди на вихідних приїздить, правнукам, що телефонують. Та найбільше дорожить своєю дочкою Любов Дмитрівною, яка вже стільки років доглядає матір.

Живіть їм на радість,

славна трудівнице,

берегиня роду!

   9 лютого цього року на запрошення голови ради ветеранів села, керівника клубу ветеранів «Надвечір’я» с.Сунки Полякової Катерини на його засідання завітали директор тер центру Галина Кравченко та заступник начальника Смілянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області Олена Константюк.

   Тема засідання – пенсійна реформа, що вона принесла пенсіонерам, як надалі будуть перераховуватись та призначатись пенсії. Олена Михайлівна детально зупинилась на змінах в пенсійному законодавстві, які відбулись з 01жовтня 2017року, роз’яснила механізм осучаснення пенсій, а також відповіла на питання членів клубу.

   А цікавили їх і розмір пенсій за віком, і нарахування за стаж, і пільгові пенсії, і соціальні допомоги замість пенсій при неповному стажі. Діалог був не з легких, адже при сьогоднішніх цінах на комунальні послуги, на продукти харчування часто пенсій просто не вистачає. Та все ж таки є надія, що трудові пенсії ще раз будуть переглядатися урядом, про що неодноразово заявляє Міністр соціальної політики Андрій Рева.

   Керівник клубу Катерина Полякова щиро привітала іменинників січня і лютого та вручила подарунки, а учасники художньої самодіяльності подарували присутнім українську народну пісню. До вітань приєднався і сільський голова Володимир Дорошенко, який активно підтримує ветеранів і є частим гостем на їх засіданнях.

   А іменинники частували присутніх запашним чаєм та смаколиками. Зустріч була і корисною, і приємною.

     6 лютого 2018 року  завідуючою відділенням соціальної допомоги вдома територіального центру Жук Л.О., соціальним працівником Яшутіною Д.Д. було проведено перевірку роботи соціальних робітників с.Ковалиха Швидкої Оксани Григорівни та Герасимів Валентини Миколаївни.

     Під час перевірки ми відвідали  15 одиноких та 3 одинокопроживаючих громадян, які знаходяться на обслуговуванні.   Відвідування одиноких непрацездатних громадян соціальні робітники здійснюють згідно маршрутного листа, послуги надаються в повному обсязі за Державним стандартом згідно індивідуальних планів та договорів, укладених між відділенням соціальної допомоги вдома та підопічними.      Приємно, що  наші соціальні робітники знають потреби кожного свого підопічного і намагаються вчасно їх вирішувати, турбуються про забезпечення паливом та оформляють їм субсидію .В 2017 році  вони кожному оформили субсидії на тверде паливо та скраплений газ, а деяким  вже  оформили в цьому році . В кожного підопічного при перевірці було тепло та прибрано в оселях.

     Попри складні погодні умови,  їх підопічні були забезпечені всіма необхідними товарами, ліками та вчасно був відкиданий сніг біля будинків.

     “Ясне сонечко”,- так називають старенькі соціального робітника Швидку Оксану Григорівну, яка ось уже 22 роки щоранку поспішає до своїх стареньких. Відповідальна, працьовита та по - материнськи турботлива, вона постійно дбає, щоб її 17 підопічних, яких вона обслуговує,  були забезпечені всім необхідним. А ще її тепле слово,посмішка рятує стареньких від самотності.

     Лише рік працює на посаді соціального робітника Герасимів Валентина Миколаївна. Толерантна, вимоглива, завжди готова прийти на допомогу своїм 11 підопічним, яких вона оточила увагою та турботою, завжди вислухає, дасть пораду.

     Приємно, що всі підопічні тепло відгукуються про соціальних робітників, дякують за людяність, милосердя, небайдужість і якісне та своєчасне надання соціальних послуг.  

     Як приємно, що наші соціальні робітники отримують таку високу оцінку всіх своїх підопічних, от тільки бажано, щоб і Ротмістрівська громада подбала про нові велосипеди для них у цьому році. Це значно покращило б умови праці сестер – милосердя.

     У любительському об’єднанні «Горлиця» с.В.Яблунівка відбулося засідання на тему «Соборна мати-Україна, одна на всіх, як оберіг», присвячене Дню Соборності України.

     День Соборності – це свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, яке відбулося 22 січня 1919 року на Софіївській площі у Києві. Ця подія засвідчила: українці – окремий народ, який був довгі роки розділений, не змішався з іншими, не втратив свого самоусвідомлення. І ось має, нарешті, свою державу.

     Чому ж це свято називаємо саме Днем Соборності? Що таке соборність? На ці та інші питання почули відповідь учасники заходу. Також увазі присутніх був представлений та продемонстрований відеофільм про історію подій січня 1919 року.

     Нагадали і про те, що в незалежній Україні День Соборності з 1999 року відзначається офіційно і має свою особливу традицію. Безсумнівно, всі знають про неї – це «живий ланцюг». І з’явилася вона ще до того, як День Соборності став офіційним святом. 21 січня 1990 року українські патріотичні сили організували безперервний «живий ланцюг» між Києвом і Львовом: узявшись за руки, люди стояли вздовж доріг і шосе. «Живий ланцюг» став символом єдності усіх українців – незалежно від того, чи живуть вони на Сході, чи на Заході.

     Увазі присутніх був представлений тематично-інформаційний куточок, організовано виставку творчих робіт членів любительського об’єднання. З великою любов’ю до Батьківщини самодіяльні майстри В.Яблунівки та їх діти й онуки розкрили красу української землі, духовність народних обрядів.

     З уст учасників заходу лунали пісні, вірші про Україну, присвячені річниці проголошення Акту Злуки земель УНР та ЗУНР. А закінчився захід віршем Ліни Костенко «Усе моє, все зветься Україна…»

«…Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори...»

     Протягом січня було проведено анкетування 44 соціальних робітників відділення соціальної допомоги вдома для визначення рівня самооцінки, окремих питань діяльності територіального центру та надання пропозицій щодо покращення його роботи.

     Анкета містила 12 питань, на які анкетовані при оцінці своєї роботи відповіли чесно і в повній мірі.

     Визначаючи головні критерії вибору роботи, більшість зазначили, що хотіли допомагати людям – 56 відсотків, 15 відсотків опитуваних зробили вибір у зв’язку з відсутністю більш зручної роботи, ще 15 відсотків - за зручний графік роботи та 14 відсотків - за наявність соціального пакету (оплата лікарняних, відпусток).

     При визначенні оцінки роботи за рік 41 відсоток соціальних робітників оцінили себе на 5 балів, 57 – на 4 бали.

     Аналіз відповідей показав, що труднощами в своїй роботі опитувані вважають тяжку фізичну працю – 46 відсотків, а також часті звернення клієнтів у позаробочий час – 51 відсоток.

     Загалом 66 відсотків робітників відповіли, що задоволені своєю роботою, 28 відсотків більш схильні до відповіді «так», ніж «ні».

     Соціальні робітники при виконанні своїх посадових обов’язків дотримуються графіка роботи за маршрутним листом, однак інколи за об’єктивних причин можуть відхилятися від маршруту, про що вони відразу повідомляють адміністрацію терцентру.

     Анкетовані визначили для себе кількість підопічних, з якими у них дуже добрі стосунки – 203 особи, добрі – 302, нормальні –103 особи та не завжди добрі лише 6 осіб.  Такі дані свідчить про гарні навички комунікації та міжособистісного спілкування, уміння знаходити спільну мову з людьми літнього віку. 

     Більшість опитуваних дотримуються Державного стандарту догляду вдома, однак у ході роботи можуть виникати причини, через які вони можуть надавати послуги поза межами стандарту. Найчастіше це прання одягу, приготування їжі, допомога в косметичному ремонті.

     95 відсотків соціальних робітників вважають корисними й потрібними семінари-навчання та знання, отримані на них.

     Аналізуючи цей факт, для підтримки та збільшення рівня задоволеності обраною професією, на думку опитуваних, слід частіше проводити семінари-навчання – 66 відсотків, на яких би соціальні робітники отримували б більш ґрунтовні рекомендації з практичної психології – 43 відсотки, 38 відсотків хотіли б брати участь в тренінгах, ділових іграх та зустрічах.

     У пропозиціях для покращення роботи було зазначено, що необхідно більше проводити семінари-навчання, вивчати досвід інших тер центрів, а також проводити роз’яснювальну роботу з підлеглими щодо дотримання вимог Державного стандарту догляду вдома.

     Зворотній зв'язок з  соціальними робітниками дає можливість адміністрації більш чітко планувати роботу, враховуючи дані анкетування і спільно удосконалювати систему надання соціальних послуг. 

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 10 з 63