joomla template

Меню користувача

Територіальний центр соціального обслуговування

Цієї суботи на базі школи №3-колегіуму м.Сміли були проведені активні спортивні змагання «Спортивна родина» серед сімей, які виховують дітей з особливими потребами м.Сміли та Смілянського району. У цьому святі із задоволенням взяли участь 6 таких сімей із району.

Це нові зустрічі, знайомства, враження, адже діти відчувають сильні емоційні переживання, величезну радість від отриманих результатів. Спортивні заходи є важливим чинником формування зростаючої особистості, заохочення та залучення дітей та їх батьків до спорту, соціалізація та адаптація їх у суспільстві. Найголовніше, що діти відчули себе рівними серед рівних, повірили в свої сили і позмагалися з ровесниками за участю батьків.

На завершення чудового заходу всі діти отримали гарний настрій, нові знайомства, відчули смак перемоги. Організатори вручили їм корисні та смачні подарунки, а їхнім батькам – висловили вдячність за виховання та турботу про дітей, які потребують особливої уваги.

З вересня 2019 року розпочало роботу відділення організації надання соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді при територіальному центрі соціального обслуговування, який знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Незалежності,76 (приміщення податкової інспекції). Завідуюча відділенням – Мальованна Тетяна Василівна, фахівець із соціальної роботи – Бедик Тетяна Анатоліївна. Контактний телефон відділення: 2 09 19. 

Саме під таким гаслом працює територіального центру соціального обслуговування. В переддень 1 жовтня – Міжнародного дня людей похилого віку – Дня ветерана  в Україні заступник голови райдержадміністрації Сергій Глізнецов, директор територіального центру Галина Кравченко, соціальні робітники сіл Велика Яблунівка та Мала Смілянка Зоя Зоренко і Алла Малашевич відвідали одиноких підопічних цих сіл Ольгу Вдовенко, Ольгу Завгородню та Лідію Кормщикову, привітали їх зі святом і вручили продуктові набори, зібрані для них працівниками терцентру завдяки спонсорам та Християнській Місії «Милосердя і здоров’я».

Зворушені такою увагою бабусі щиро дякували за те, що знайшли можливість їх відвідати, за те, що пам’ятають і турбуються про стареньких, яких, на жаль, інколи забувають рідні та родичі.

Будьмо милосердними, будьмо людяними, огортаймо турботою та увагою людей поважного віку. Це потрібно не тільки їм, а й всім нам.

Щороку в останню неділю вересня відзначають своє професійне свято вихователі та усі працівники дошкільних установ.

Бути вихователем - високе покликання. Від професіоналізму, терпіння і мудрості наших вихователів, уваги до унікального і своєрідного внутрішнього світу дитини залежить те найдорожче, що у нас є - наше життя і наша надія. Не секрет, що не кожен зможе працювати  з маленькими  дітками, адже ця робота вимагає неабиякої самовіддачі, мудрості та доброти. Саме такими якостями наділені ветерани дошкільної освіти с.Ротмістрівка, вихователі та нянечки, які працювали у місцевому дитячому садочку. Тож напередодні професійного свята, яке цього року припадає на 29 вересня, соціальний працівник Тамара Кривошея, яка і сама є колишнім працівником дитячого садочка, зібрала усіх ветеранів дошкільної освіти села, щоб привітати їх із професійним святом.

Колишні вихователі та нянечки зібралися у світлиці відділення денного перебування, щоб провести час разом, пригадати роки роботи в дитячому садочку та своїх вихованців, які вже давно повиростали і самі стали батьками. Тамара Кривошея приготувала для своїх колег смачний пиріг, тож за чашкою чаю, з приємними спогадами та у дружньому спілкуванні час пролетів швидко та невимушено. А на завершення зустрічі ветерани вирішили, що відтепер збиратимуться та відзначатимуть професійне свято в такому дружньому колі щороку.

Нелегка праця наших соціальних робітників (а це майже всі жінки різного віку) і в дощ, і в сніг, і в мороз вони завжди в дорозі до одиноких , інвалідів, хворих жителів сіл району.

Вивчаючи особливості їхньої роботи, маршрути кожної (а це буває шлях більше кілометра) адміністрація  та профком постійно дбають про створення належних умов праці, забезпечуючи соціальних робітників взуттям, спецодягом, засобами гігієни.

Так, у 2017 році їм було закуплено теплі жилети, чоботи, кожного року вони забезпечуються халатами, рушниками, бавовняними та гумовими рукавицями. А для того, щоб наші працівники, сестри-милосердя, як лагідно називають їх підопічні, не мерзли в зимовий період, після внесення доповнення до колективного договору їм було замовлено теплі зручні куртки.

І ось у вересні при здачі звітів кожний соціальний робітник отримав куртку. Адміністрація та профком і надалі будуть робити все можливе, щоб нелегка, але така почесна праця наших соціальних робітників була більш комфортною та безпечною.

У територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Смілянського району на початку вересня 2019 року запрацювало нове відділення організації надання соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді. Завідуючою відділенням призначено Тетяну Мальованну, яка має стаж роботи із дітьми різних категорій, фахівцем із соціальної роботи – Тетяну Бедик, яка тільки здобула освіту за спеціальністю «Соціальна робота», а також бухгалтера Віру Нечипоренко, досвідченого спеціаліста.

Директор Галина Кравченко, голова профкому Людмила Жук, колектив терцентру привітали працівників відділення, вручили їм подарунки – блокноти, ручки та електрочайник. Директор терцентру потурбувалась, щоб поставили нове вікно для утеплення кабінету, меблі, комп’ютери, техніку. У кабінет проведено телефон, ще планується зробити косметичний ремонт, підключити інтернет та налагодити принтери.

На сьогодні відділення розпочало активно працювати, проводиться паспортизація учасників АТО, вивчаються матеріально-побутові умови багатодітних сімей, дітей, які знаходяться під супроводом та опікою, уточняються дані про дітей, осіб з інвалідністю, вивчаються законодавчі та нормативні документи.

Побажаємо працівникам успіхів, творчого натхнення, здійснення всіх планів та починань.

У вересні 2019 року керівники територіального центру побували у 8 населених пунктах Смілянського району, перевірили роботу 11 соціальних робітників, відвідали 63 одиноких та 10 одинокопроживаючих громадян, які знаходяться на дворазовому обслуговуванні. Зокрема: 4 особи з 5 групою рухової активності, які обслуговуються 5 разів на тиждень згідно положення, 5 інвалідів з дитинства, 7 учасників Великої Вітчизняної війни, 40 дітей війни, 9 інвалідів загального захворювання, 9 громадян похилого віку, 2 сім’ї загиблих та 1 учасника бойових дій.

Крім того, з відділення організації надання  натуральної та грошової адресної допомоги була доставлена та вручена гуманітарна допомога (одяг) 26 підопічним, малозабезпеченим громадянам району та дітям, якими опікується дідусь Лук’яненко Віктор з с.Шевченко.

Всі соціальні робітники знаходилися на робочому місці згідно з маршрутними листами. Послуги одиноким непрацездатним громадянам надавалися в повному обсязі за Державним стандартом згідно індивідуальних планів та договорів, укладених між територіальним центром та одинокими. Записи проробленої роботи в зошити відвідувань заносяться регулярно.

Соціальні робітники відповідально ставляться  до виконання своїх посадових обов’язків, завжди відгукуються на всі прохання отримувачів соціальних послуг та  оперативно їх виконують. В розмові з підопічними було вияснено, що всі вони вчасно забезпечені продуктами харчування, ліками та отримують   інші послуги, передбачені індивідуальним планом.

Так, з початку року соціальні робітники кожному оформили субсидії на тверде паливо і потурбувалися про завезення дров. І сьогодні всі одинокі забезпечені паливом  на  осінньо - зимовий період 2019-2020 роки.

У перевірених селах для обслуговування робітники використовують спецодяг, виданий для надання соціальних послуг підопічним  (жилет, халат, рукавиці), а для особистої гігієни - мило, рушник, та користуються веломашинами, які знаходяться в задовільному стані.

Приємно, що наші соціальні робітники працюють на совість, що всі підопічні тепло відгукуються про них, дякують за людяність, доброту та порядність.

22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави. У період з 1941 по 1945 роки на території нашої країни 1 мільйон осіб брали участь у партизанському русі. У цей день проводиться багато пам’ятних заходів, на яких віддають шану тим, хто боровся з окупантами.

Серед них були і наші земляки. Але, на жаль, майже всі вони відійшли у вічність. На сьогодні в районі залишилася в живих тільки одна з тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в тилу ворога. Це жителька с.В.Яблунівка Ткаченко Ніна Василівна.

Роки беруть своє, та й недавня втрата чоловіка прикувала її до ліжка, але ми пам’ятаємо і шануємо подвиг цієї маленької мужньої жінки, яка разом із мільйонами співвітчизників крізь біль і сльози, холод і голод вперто йшли до перемоги, не впали на коліна перед ворогом.

У день вшанування учасників партизанського руху до Ніни Василівни з подарунками, квітами, вітальними листівками завітали депутат районної ради Павлушин Ю., староста Великояблунівської громади Комнатна Т, завідуюча відділенням територіального центру Мифодюк Н., соціальний робітник Горобенко Т..

Спогади крізь сльози, вдячність за те, що пам’ятаємо, обіцянка дожити до цього свята наступного року…

Нехай дає Бог здоров’я, сили і терпіння Вам, шановна Ніно Василівно!

В оточенні кожного є бодай одна людина, яка завжди випромінює позитив, до якої тягне, із якою завжди легко та невимушено. Саме такою світлою та позитивною людиною є Коваленко Катерина Полікарпівна, жителька с.В.Яблунівка, член любительського об’єднання «Горлиця».

Дивлячись на цю жінку, дуже тяжко збагнути її вік, адже вона завжди жвава та енергійна, а очі сяють добром та мудрістю. 16 вересня Катерина Полікарпівна святкувала свій 80 день народження. Привітати ювілярку зібралися друзі, яких у неї за прожиті в селі роки з’явилося чимало.

Малою батьківщиною для Катерини Полікарпівни  є Житомирщина. Саме там пройшло її дитинство та молодість, там вона вийшла заміж та народила трьох синів. Мала авторитет і серед своїх земляків, адже не одне скликання працювала на посаді секретаря сільської ради в с.Мокляки та, починаючи з 1954 року,  брала активну участь в художній самодіяльності.

До с.В.Яблунівка Катерина Полікарпівна переїхала в 1991 році і одразу знайшла однодумців. Постійно брала участь у громадському житті села, стала активним учасником ансамблю «Калинонька», а згодом і членом любительського об’єднання «Горлиця». Мабуть, в селі важко знайти людину, яка знає таку кількість гуморесок, віршів та цікавих історій. Тож через це та неабиякі організаторські здібності друзі жартома називають її «продюсером».

Крім того, Катерина Полікарпівна є прекрасною люблячою мамою, свекрухою та бабусею. Адже, виховавши 3-х синів, сьогодні вона має 3-х невісток, 4 внуків та 8 правнуків.

Тож у день народження до неї прийшли друзі, щоб привітати ювілярку із її життєвими досягненнями та здобутками. Серед гостей були і члени любительського об’єднання «Горлиця», і директор Великояблунівської школи Олександр Іщенко, директор територіального центру Галина Кравченко, зав.відділенням денного перебування Людмила Король та  соціальний працівник  Галина Кулик. Всі вони щиро вітали Катерину Полікарпівну, бажали їй бадьорості, сил, посмішок, достатку в родині, успіху, незабутніх відчуттів і міцного здоров’я, щоб у її домі завжди панував спокій, а рідні дарували тепло і вдячність!

А ще, як завжди на іменинах, лунали гуморески та дотепи, ювілярці присвячувалися пісні та вірші, адже поряд із цією людиною завжди комфортно, весело і тепло.

Всенародний День Батька - це порівняно молоде свято, яке святкується в Україні з 2009 року. Саме тоді, 18 вересня, було оголошено, що кожна третя неділя вересня стає датою, коли українське суспільство виказує своє особливе шанування цим загальнолюдським сімейним і державним цінностям.

Щороку день, коли вшановують батьків, відзначається і в клубах та любительських об’єднаннях району. Так, в любительському об’єднанні «Горлиця», що в с.В.Яблунівка,  цього дня також панувало свято. Соціальний працівник Галина Кулик підготувала для ветеранів розповідь про історію створення цього свята та про традиції його відзначення в різних країнах світу. Адже започатковане воно було ще в далекому 1910 році американкою з міста Спокан (штат Вашингтон) місіс Додд. Зокрема, ветерани дізналися, що слово «тато» походить від праукраїнського слова «пато», яким наші предки величали своїх державних правителів. Саме тому запорізькі козаки свого отамана звали батьком.

Споконвіку батько в сім’ї вважався господарем. На нього покладалися обов’язки піклуватися про родину, забезпечувати її та захищати. Батьків приклад завжди має у родині велике значення. Тато – людина з сильним характером, міцними руками. Людина, яка все може зробити, полагодити. І де не глянеш, в хаті чи дворі — скрізь видно татову руку. Під час засідання, слухаючи соціального працівника, кожен пригадав саме свого тата, адже в кожної людини є яскраві спогади, пов’язані з цією рідною людиною.

Серед членів любительського об’єднання є чоловіки, і всі вони носять це велике звання – тато. Тож Галина Кулик приготувала для них вітальні листівки, а жінки, члени об’єднання, подарували всім присутнім татам пісню.

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 5 з 78