joomla template

Меню користувача

Територіальний центр соціального обслуговування

     15 лютого минає 30 років з дня виводу військ з Афганістану. Ця війна залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях. І сьогодні із десятками тисяч наших співвітчизників воїни-афганці на південно-східних рубежах боронять незалежність нашої держави. Вони є прикладом мужності і відваги, патріотизму і відданості військовій присязі.

     Не оминула ця війна і наших земляків. З болем у серці згадують вони ті події, своїх полеглих товаришів. Напередодні цієї дати адміністрація територіального центру запросила воїнів-інтернаціоналістів с.Санжариха Олександра Ляшенка та Петра Гончара, які виконували свій інтернаціональний обов’язок у Афганістані з 1982 по 1985 роки. Олександр Петрович служив у прикордонних військах, Петро Миколайович – водій-механік танка Т-62.

     Важкими були спогади цих мужніх чоловіків про ті часи, про друзів, які назавжди залишилися лежати у чужій землі. Та й самі вони майже щодня були на волосині від смерті.

     Щоб зробити пам’ятною для ветеранів-афганців дату 30-річчя виведення військ, адміністрація терцентру подарувала їм костюми, які виділив для такого випадку салон «Сніжана» (керівник Л.Овчіннікова).

     Ми засвідчуємо свою глибоку шану та повагу мужності воїнів-афганців, які, як ніхто, знають справжню ціну війни і миру. Від усього серця бажаємо всім, хто брав участь у бойових діях на території Афганістану та інших держав, родинного затишку, здоров’я, благополуччя, щастя, миру та добра.

     10 лютого відбулося чергове засідання любительського об’єднання «Скарбниця» с.Теклине. Його метою було ознайомлення з українським національним жіночим одягом та одним з головних його атрибутів – хусткою.

     Керівник любительського об’єднання Анастасія Денисенко підготувала для ветеранів цікаву розповідь про історію появи української хустки, народних обрядів, звичаїв та традицій, які пов’язані із її використанням, про обрядове значення даного головного убору. Адже з давніх часів хустка була яскравим елементом жіночого вбрання. Вона підкреслювала святковість чи буденність одягу, інформувала про родинний, матеріальний чи правовий статус жінки, нагадувала її обов’язки. Кожна жінка намагалася мати якнайкращу, найоригінальнішу, не схожу на інші хустку для святкових та буденних днів.

     На заході була присутня і методист районного будинку культури Людмила Боговик, яка провела майстер-клас з ветеранами, показала різні методи носіння хусток, особливості їх пов’язування залежно від обставин та статусу жінки.

     Ветерани із ентузіазмом  долучилися до цієї справи, наводили власні приклади пов’язування хусток. Задоволені, в яскравих хустках, ветерани пили чай та згадували свою молодість.

11 лютого перший заступник голови райдержадміністрації Олексій Пєчніков, голова Березняківської ОТГ Надія Гончаренко, староста села Велика Яблунівка Тетяна Комнатна і директор територіального центру Галина Кравченко привітали довгожительку с. Велика Яблунівка, Стеблянко Марію Іванівну з 104-річчям. 

image-0-02-05-227be07bb8e0570967523b93f095a64d8c404e3320e625ecb2d39af994ba207b-V

Життєвий шлях іменинниці був тернистим. Скільки пережити і витерпіти довелося цій маленькій жінці, а в душі – сама доброта, любов, якась внутрішня сила і жага до життя. Всіх гостей, що завітали до її затишної оселі Марія Іванівна зустрічала сама, хоч і з допомогою ходунків.

Родом бабуся із Сумської області, з багатодітної сім’ї. Розпочала свою трудову діяльність у 1933 році наймичкою у господаря, потім були донецькі степи, куди переселили розкуркулену родину. Чоловік її пропав безвісти в роки війни, а вона весь час працювала в колгоспі різноробочою. Має 40 років трудового стажу. Згадує, як тяжко працювали, як старалися підняти колгосп, не знали вихідних і втоми.

Зараз разом із дочкою Любов Дмитрівною проживає у Великій Яблунівці, пишається, що має онучку, двох правнуків та двох праправнуків. Розповідає про своє життя бабуся Марія, витираючи сльози, але все чітко пам’ятає, що довелося пройти за сторічний шлях.

Гості щиро вітали довгожительку з такою датою і вручали квіти та подарунки. 

IMG-593da9b5b7d18b9999695ca9511a0f5f-V

Скромна, тендітна, лагідна… Марія Іванівна щиро подякувала, що не забули її відвідати, бо й сама не вірить, що прожила стільки років.

Тож хай Ваші роки, чудова сім’я, діти, онуки, правнуки додають Вам життєвої сили, оптимізму.

Шановна Марія Іванівна, живіть в теплі, турботі на радість рідним і землякам! 

image-0-02-05-e0baa72d5b62785d5234c74557b797db08fa7819c805e70c06481fd20cfe8f1c-V

     «Готувалися до випуску старанно всі без винятку слухачі, незважаючи на перенесений грип, застуду та зимові клопоти», - розповідає декан факультету Ліна Самура.

     І ось цей день настав. 7 лютого усміхнені, радісні, вбрані в українські костюми, виготовлені власноруч головою ради ветеранів с.Ташлик Галиною Гузьман для кожного студента, зібралися всі у затишній залі сільської ради. Сільський голова Ольга Нельга, декан факультету Ліна Самура, голова ради ветеранів Галина Гузьман радо зустрічали ректора Університету ІІІ віку, директора територіального центру Галину Кравченко та завідуючу відділенням денного перебування Людмилу Король.

     І от дійство розпочалося. Поважні студенти, середній вік яких 65 років, звітували про вивчений курс «Бо ти на землі людина». З їх вуст звучали вірші, чудові українські народні і сучасні пісні, які вони вивчили, готуючись до звіту.

     

     Україна… Блакитні Карпати.

     Україна… Зелені луги,

     Україна… Усміхнена мати,

     Україна… То синь-береги,

     Наші душі у тебе в полоні,

     І серця, й заповітні думки.

     Розцвіли наче маки червоні,

     Українських жінок рушники!

     Ректор Університету Галина Кравченко щиро привітала всіх студентів з успішним закінченням IV курсу навчання і вручила колективу Почесну грамоту, а кожному слухачу сертифікати про завершення курсу «Бо ти на землі людина». До вітань долучилася сільський голова Ольга Нельга, завідуюча відділенням денного перебування Людмила Король, голова ради ветеранів села  Галина Гузьман. А місцеві фермери Віталій Чорнобривець та Антон Струтинський зробили чудовий подарунок усім студентам – оформили для них підписку на районну газету «Смілянські обрії».

     У невимушеній розмові кожний розповідав, що найбільше сподобалося з вивченого курсу, високу оцінку давали запрошеним лекторам, гостям, психологам та  особливо пишалися тим, що вдалося подорожувати рідним краєм, побувавши в Чигирині, Каневі, Переяслав-Хмельницькому, Умані та інших цікавих місцях України, завдяки постійним спонсорам керівництву СТОВ «Агро-Рось» Анатолію та Володимиру Семиногам.

     Відчувалося, що за 4 роки сформувався дружній колектив, якому цікаво разом, члени якого і в горі, і в радості допомагають один одному, які не байдужі до долі села, району, всієї України, бо за плечима кожного великий і славний життєвий і трудовий шлях. Свято завершилося спільним чаюванням зі смаколиками, які всі жінки приготували майстерно і з любов’ю.

А тепер вперед за новими знаннями, у V рік не менш цікавого курсу «Ми і світ».

     У філіалі відділення денного перебування територіального центру у с. Ротмістрівка відбулося засідання клубу «Зустріч». Цього разу літературна година, яка так полюбилася членам клубу, була присвячена одному із видатних українських письменників та драматургів, якого високо оцінював навіть сам Т.Г. Шевченко, — Івану Петровичу Котляревському.

     Мабуть, немає в Україні людей, які б не читали чи хоча б просто не чули про «Енеїду», «Наталку Полтавку» чи п’єсу «Москаль-чарівник». Як правило, перше знайомство із автором відбувається у шкільні роки, але твори його із задоволенням читають не лише діти, а й дорослі.

     Соціальний працівник Савченко І.Л. розповіла присутнім про не легке життя Івана Котляревського, показала частину фільму, присвячену його біографії, а також порадувала гостей відеоуривками із театральної постановки «Наталка Полтавка».

     Вагомим внеском автора в історію української мови та культури стало те, що він був першим, хто писав свої твори на основі живого усного мовлення народу, започаткувавши новий етап формування літературної мови, а його «Енеїда» була першим таким твором. Тож і нині І. Котляревського називають засновником новоъ украънськоъ лытератури.

     Але земляки поважали Івана Петровича не лише за його творчість, а й за те, що він займав посаду попечителя «богоугодного заведения» (так називалися тоді лікувальні заклади, притулки і богадільні), і мав безмежно добре серце. Про це свідчить, наприклад, те, що він допоміг викупити актора Щепкіна з кріпацтва, а перед смертю відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків.

     Іще багато цікавого дізналися ветерани про долю та творчість класика української літератури і висловили бажання, щоб такі літературні години проходили якомога частіше, адже що може бути кращим за приємні посиденьки в хорошому товаристві та спілкування на цікаву тему. А також ще раз вже в поважному віці послухати і подивитися уривки з улюблених творів українських класиків.

                                            Війна далека, але пам’ять близько:

                                            На кожнім кроці, в кожнім із сердець.

                                            І голови схиляєм низько-низько,

                                            Бо ж у землі сини, чи матір, чи отець…

 

     Чергове заняття в Університеті ІІІ віку, що діє в селі Балаклея, було присвячене 75-ій річниці визволення села від нацистських окупантів. Лекцію–заняття підготували декан Університету Тамара Лихолай та бібліотекар сільської бібліотеки Іраїда Бондаренко.

     У ході розповіді студенти поважного віку дізналися, що саме 30 січня 1944 року жителі села вітали мужніх воїнів 373-ї Червонопрапорної Миргородської стрілецької дивізії 2- го Українського фронту, які визволили село Балаклею. Серед них були і балаклеївці – Віктор Пітенко, Василь Шелудько, Микола Голубець, Борис Мандрика та інші.

     За героїзм у боротьбі з нацизмом багато мешканців села одержали високі нагороди: Андрій Буць удостоєний звання Героя Радянського Союзу, 409 жителів села нагороджені орденами та медалями. А імена Тетяни Мачулки, Раїси Мишенко, Євгена Тарана, Леоніда Сніховського, Якова Щербатюка навіки вписані в історію підпільного руху Смілянщини - вони віддали своє життя, увійшовши в безсмертя.

     На заняття до студентів завітав голова Балаклеївської об’єднаної територіальної громади Ростислав Ситнік. Він привітав присутніх з визначною датою та наголосив, що ми є нащадками славного покоління, яке завоювало нам мирне і щасливе сьогодення. Наш обов’язок – бути гідними їхнього подвигу, усіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на нашій рідній та вільній українській землі.

     З вітальним словом до присутніх звернулася також депутат сільської  об’єднаної територіальної громади Лариса Зоріна, а житель Балаклеї Володимир Павлюк поділився спогадами своїх рідних про той далекий, але щасливий день визволення.

     Крім того відвідувачі Балаклеївської  сільської бібліотеки цього дня мали змогу ознайомитися з тематичною викладкою «Є пам’ять, а значить не буде забуття», присвяченою 75-річчю визволення нашого краю від нацизму.

     Вихованці хореографічного колективу «Сад-виноград» подарували присутнім чудові пісні, танці та віршовані рядки:

     Хай не замовкає пісня, радість, сміх!

     Хай через мир усі ведуть дороги

     І щастя усміхається для всіх!

     Традиційно щомісяця соціальні робітники звітуються про свою роботу. Цього разу на повістці дня були не лише якісне надання соціальних послуг, дотримання маршрутних листів і буденні проблеми, але й погодні умови, адже січень був надскладний у цьому плані: похолодало, накидало багато снігу, тож соціальним робітникам суттєво додалося роботи.

     Треба сказати, вони справилися зі своїми завданнями, бо не було ніяких скарг та нарікань від підопічних. Люди своєчасно були забезпечені продуктами харчування та ліками. За січень соціальні робітники надали більше 50 послуг своїм підопічним, це на 10 послуг більше, ніж за минулий місяць.

     У новому році  обов’язковими залишаються перевірки надання якості соціальних послуг у селах району. Так 10 січня завідуючою відділенням допомоги вдома Людмилою Жук та соціальним працівником Оленою Демиденко здійснено таку перевірку соціальних робітників сіл Костянтинівка Марії  Козубенко та Валентини Терехової, с. Будки Світлани. Кудренко.  17 січня 2019 року перевірено роботу соціального робітника Тетяни. Богатирьової з с. Плоске.

     Під час перевірки було відвідано 19 одиноких непрацездатних громадян похилого віку, з них 7 осіб з 4 групою рухомості, які обслуговуються 3 рази на тиждень, та 2 особи  з 5 групою, яких відвідують кожного дня.

     Виявлено, що всі соціальні робітники знаходилися на робочому місці по маршрутному листу. Послуги одиноким непрацездатним громадянам надавалися в повному обсязі за Державним стандартом згідно індивідуальних планів та договорів, укладених між відділенням соціальної допомоги вдома та одинокими. Записи щодо проробленої роботи в зошити відвідувань заносяться регулярно.

     Соціальні робітники  активно провели роботу по  оформленню субсидій на тверде паливо та скраплений газ підопічним. Тому всі підопічні, хто потребує, отримують субсидію на тверде паливо  та житлово комунальні послуги.  

     Тож приємно, що в результаті всі старенькі тепло відгукуються про своїх сестер - милосердя, які, незважаючи на погодні умови, несвоєчасне завезення хліба в магазини, не розчищені вчасно дороги, відповідно до графіка відвідували стареньких, надавали якісні послуги і самі допомагали розчищати від снігу їх оселі.

     Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня і шанують його не менш, як Різдво, бо саме у цей день Ісус Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення.

     Члени клубів та любительських об’єднань відділення денного перебування територіального центру також постаралися якомога краще слідувати традиціям цього дня. А тому дехто із ветеранів пішов ще на вечірню службу, інші ж відвідали святкову літургію вранці.

     Члени любительського об’єднання «Горлиця» с.В.Яблунівка взяли участь у хресній ході від церкви св. Іоанна Богослова, де настоятель храму провів обряд освячення води. Кожен бажаючий міг набрати цілющої рідини, яку потім весь рік п’ють з ранку натщесерце в невеликих кількостях, а при хворобі – у будь-який час дня.

     Таке дійство, звісно, відбувалося у всіх церквах та храмах району. А до с.Балаклеї завітав церковнослужитель зі Сміли, який провів церемонію освячення води у ставку. У святі взяли також участь члени любительського об’єднання «Затишок», які прийшли на берег разом із односельчанами. Після недовгої відправи священик занурив в ополонку хрест та прочитав молитви, які й наповнили воду особливою силою.

     Ті, хто незмінно слідують традиціям, також скупалися у йорданській воді, адже люди здавна вірили, що після такого обряду хворі зможуть одужати, а всі інші наберуться життєвої сили.

     Тож, останнє велике свято новорічно-різдвяного циклу завершилося, а значить думки про весну відвідуватимуть нас все частіше. І члени клубів та любительських об’єднань, набравшись енергії від йорданської води, готові продовжувати свої заняття із новими силами.

     Всі знають, як добре ранньої весни, коли зійде сніг та розтане лід, посидіти тихенько з вудочкою біля ставочка. Але мало хто переймається, що для того, аби риба у водоймі добре перезимувала, про неї треба подбати, особливо коли лютують морози.

     Члени клубу «Форель» с.Балаклея не сиділи вдома, склавши руки, адже досвідчені рибалки знають, що для риби взимку необхідний доступ повітря, тож, озброївшись інвентарем, вони вирушили до ставу. Визначившись із фронтом робіт, чоловіки приступили до діла, і вже через кілька годин на ставку було прорубано достатню кількість лунок. Для того, аби лід знову не скував водойму, в лунки рибалки вставили очерет, який забезпечить доступ повітря через стебло.

     А потім з відчуттям виконаного обов’язку грілися біла вогнища та розповідали свої рибацькі байки.

     Як завжди новорічні свята у клубах та любительських об’єднаннях району пройшли весело та насичено. Ветерани завзято готувалися, зустрічали рік Жовтої Земляної Свині, співали пісень разом із Дідом Морозом, отримували подарунки та навіть водили хороводи.

     Тож і різдвяне свято у них пройшло не менш насичено. Адже саме Різдво Христове вважається одним з найбільших християнських свят, бо цього дня сталася велика подія – народження Ісуса Христа у Віфлиємі. Всі православні віряни переконані, що Спаситель був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Тож не дивно, що обряди та традиції цього свята існували в народі споконвіку.  

     Зокрема, коляда – це дуже гарний звичай бажати один одному і господарям щастя, здоров’я, многих літ і всіляких статків у хаті і в родині. І, мабуть, немає такої людини, яка б не відзначала це свято.  Тож і члени клубів та любительських об’єднань не залишилися осторонь.

     Так, у клубах «Берегиня» та «Ми іще молоді» с.Макіївки соціальний працівник Людмила Крамар залучила до святкувань не лише членів клубів ветеранів, а й працівників сільського будинку культури. З веселою колядою вони пройшли селом від хати до хати та привітали ветеранів з Різдвом. Члени любительського об’єднання «Горлиця» с.В.Яблунівка також згадали найкращі народні традиції та разом із соціальним працівником Галиною Кулик організували традиційні вітання для односельців. Гучні колядки осяяли село своєю щирою радістю та наповнили день особливим  світлом Різдва.

     Різдвяні дні насичені дивом і особливою силою, а тому усі побажання цього дня повинні обов’язково здійснитися. Тож є надія, що цей рік принесе мир і спокій в нашу державу, а ще здоров’я і добробут у кожну родину.

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 1 з 66